Під час написання роботи учасник (учасниця) має покликатися на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовує в роботі. Це дає можливість перевірити наведені відомості. Покликатися слід на останні видання публікацій.
Якщо автор (авторка) використовує відомості з матеріалів з великою кількістю сторінок, має точно зазначати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела.
Покликання в тексті роботи на джерело зазначають порядковим номером за їхнім переліком у квадратних дужках, наприклад, «… у працях [1–7]…».
Якщо в тексті роботи необхідно зробити покликання на конкретні відомості, цитату наводять у лапках, а покликання беруть у квадратні дужки із зазначенням порядкового номера джерела у списку використаних джерел і відповідної сторінки. Наприклад: «… набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище і постановку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]».
Текст цитати необхідно точно відтворювати та наводити повністю, щоб не спотворити думки автора. Пропускати слова, речення, абзаци під час цитування можна, але без перекручення авторського тексту та з позначкою у вигляді трьох крапок. У тексті роботи можливе непряме цитування (переказ, виклад думок автора своїми словами), однак слід точно викладати авторські думки та давати відповідні покликання на джерело.
Покликання на ілюстрації в тексті роботи зазначають її порядковим номером, наприклад, «рис. 1.2».
Покликання на формули наводять за допомогою її порядкового номера в дужках, наприклад, «… у формулі (2.1)».
На всі таблиці роботи мають бути покликання в тексті, водночас слово «таблиця» у цьому випадку пишуть скорочено, наприклад, «… у табл. 1.2».
У повторних покликаннях на таблиці та ілюстрації треба зазначати скорочено слово «дивись», наприклад, «див. табл. 1.3».